Кабінет інфекційних захворювань

Одним із структурних підрозділів КНП «Міська поліклініка № 26» ХМР є кабінет інфекційних захворювань, який знаходиться на 4-му поверсі.

Роботу відділення забезпечує кваліфікований медичний персонал:

  • лікар інфекціоніст: Горкавчук Надія Павлівна, вища категорія;
  • лікар інфекціоніст: Косячова Олена Валентинівна, вища категорія;
  • сестра медична: Коваль Ганна Валеріївна.

Виконується забір матеріалу для дослідження при різних інфекційних і паразитарних захворюваннях, при проведенні протиепідемічних заходів (контактним з носієм або хворим на інфекційне або паразитарне захворювання), з профілактичною метою при проходженні щорічного проф. огляду і т.д.

Лікар кабінету веде роботу по виявленню, реєстрації та лікування хворих на різні інфекційні хвороби, організовує проведення заходів в епідемічному осередку, здійснює методичне керівництво з питань інфекційної і інвазійних патології, проводить диспансерне спостереження за людьми, які перехворіли, що страждають хронічними формами інфекційних хвороб, а також за бактерії і паразитоносіїв, які приїхали з жарких країн і місцевостей, неблагополучних з особливо небезпечних інфекцій.

Основними завданнями лікаря-інфекціоніста є проведення організаційно-методичної роботи та забезпечення кваліфікованої консультативної допомоги по ранньому виявленню та лікуванню хворих на інфекційні та паразитарні захворювання, які проживають в районі діяльності поліклініки, а також робітників і службовців прикріплених підприємств.
Робота лікаря здійснюється в тісному зв’язку з дільничними лікарями, іншими лікарями-спеціалістами, лікарями інфекційних стаціонарів, фахівцями СЕС. Профілактика інфекційних хвороб, своєчасне їх виявлення, лікування та доліковування з використанням всіх можливостей – це ланки єдиного ланцюга.

Для чого звертатися до лікаря? Мета і завдання візиту. Основна мета візиту до інфекціоніста – поліпшення якості і тривалості життя. Дана мета досягається вирішенням певних завдань:

  • Здійснити перший візит до лікаря-інфекціоніста своєї поліклініки;
  • Пройти повне обстеження з метою постановки остаточного діагнозу;
  • Встати на диспансерний облік і отримати лікувальні рекомендації.

Багатьох пацієнтів зупиняє один з частих питань: «Для чого мені ходити? Нічого не турбує, не болить. Відповідь цілком очевидна: «Це велика помилка». Будь-яке захворювання, а тим більше інфекційне, має свій розвиток, тобто є циклічним. При хронічних процесах з роками одна стадія переходить в іншу. Тому відвідувати лікаря потрібно не для його «галочки в журналі», а для власного здоров’я і для профілактики ускладнень.

Які наслідки несе за собою хронічний гепатит: зростання вірусного навантаження в крові за рахунок посиленої розмноження вірусу в печінці та інших системах, розвиток фіброзу, формування цирозу печінки, гепатоцелюлярної карциноми (рак). Всі ці наслідки можна і потрібно своєчасно попереджати, саме для цього і потрібно диспансерне динамічне спостереження у лікаря.

Бажано, щоб це був один доктор, який знає всю вашу історію, супутню патологію і динаміку основного захворювання. Диспансерне спостереження проводиться 1 раз в 6 місяців, а при наявності активної інфекції щоквартально. В Україні розроблена і реалізується на сьогодні Державна програма з діагностики, профілактики та лікування вірусних гепатиту В і С. Пацієнти, що знаходяться на терапії, запрошуються до інфекціоніста щотижня.

Наслідки ВІЛ-інфекції для багатьох очевидні. При відсутності медичної допомоги таким хворим вірус починає активно розмножуватися, істотно впливати на імунітет людини. Спостереження таких пацієнтів несе в собі одну мету – профілактику інфекційних ускладнень на тлі стійкого зниження імунітету, а саме, профілактику настання стадії СНІДу. Диспансеризація пацієнтів з ВІЛ-інфекцією проводиться як мінімум 1 раз в 6 місяців, іноді пацієнта запрошують на огляд частіше.

Які скарги можуть привести до інфекціоніста хворого на хронічний гепатит. Найчастіше такі пацієнти виявляють у себе позитивні аналізи абсолютно випадково – при плановому обстеженні для оперативного лікування, при стаціонарному лікуванні, при проходженні медичних оглядів. Отже, переважна більшість з первинно виявлених хворих не відчувають будь-яких змін здоров’я. Однак, незважаючи на це, відкладати свій візит до фахівця не потрібно.

Пацієнти з підозрою на хронічний гепатит можуть скаржитися на слабкість, підвищену стомлюваність, пітливість, знижений апетит, неприємні відчуття в області печінки від тяжкості до ниючих болів, періодично потемніння сечі вранці, розлади стільця, крайове пожовтіння склер очей.

Симптоми при хронічного гепатиту, що вимагають термінової медичної допомоги, – це розвиток жовтяниці, постійні болі в області печінки (правому підребер’ї), темна сеча вранці, висип геморагічного характеру на шкірі тулуба і конечностей. Які симптоми, підозрілі на ВІЛ, вимагають консультації інфекціоніста і обстеження на дану інфекцію:

  • Тривала температура більше одного місяця без встановленої причини;
  • Розлад стільця (діарея) більше одного місяця;
  • Зниження ваги більш ніж на 10% від початкового при звичайному харчуванні;
  • Збільшення лімфатичних вузлів 2х і більше груп понад 1 місяць;
  • Повторне запалення легенів протягом 1 року;
  • Рецидивуючі гнійно-запальні та паразитарні захворювання.

Яке обстеження потрібно буде пройти пацієнтам? При первинному консультуванні у інфекціоніста лікар визначає обсяг (кількість) необхідного обстеження для постановки остаточного діагнозу, для оцінки ступеня порушення вашого здоров’я, а також визначає подальшу тактику лікування і диспансерного спостереження.

Для первинної діагностики вірусного гепатиту будуть потрібні:

  • аналіз крові загальний;
  • загальний аналіз сечі;
  • біохімія крові (білірулін загальний і прямий, аланінамінотрансфераза-АЛТ, аспаратат амінотрансфераза-АСТ, гамма-глютамілтрансферази-ГГТП, лужна фосфатаза-ЛФ, тимолова проба);
  • протромбіновий індекс-ПТІ;
  • амілаза сироватки та інші;
  • онкомаркер – альфафетопротеин – АФП (для ХВГ В);
  • специфічна діагностика гепатиту В: методом ІФА (кров на HBsAg, HBeAg, IgG до HBeAg, IgM і G до HBcorAg); методом ПЛР (кров на DNA-HBV якісно і кількісно);
  • специфічна діагностика гепатиту С: методом ІФА (кров на IgM до HCV, IgG (NS3,4,5Ag) до HCV); методом ПЛР (кров на RNA-HCV кількісно, ​​якісно, ​​генотип);
  • УЗД органів черевної порожнини (печінка, селезінка, підшлункова залоза, жел / міхур);
  • Оцінка ступеня фіброзу: лабораторні ісследвоанія (фибро / актітест, фібромакс); дослідження апаратом «Фіброскан», пункційна біопсія печінки за показниками.

Для первинної діагностики ВІЛ-інфекції потрібно:

  • Дослідження крові на антитіла до ВІЛ методом ІФА з подальшим (при 2-Жди позитивному результаті) дослідженні в імуноблоті. Далі визначається вірусне навантаження методом ПЛР кількісно (вже в спеціалізованій лабораторії Центру СНІД);
  • При виявленні ВІЛ-антитіл проводиться повне обстеження пацієнта: загальні аналізи крові, сечі, біохімія, кров на антитіла до інфекцій (герпетична, цитомегаловірусна, токсоплазмоз), консультації фахівців (невропатолог, ЛОР, окуліст, терапевт, хірург, уролог), УЗД- дослідження внутрішніх органів, ЕКГ.

Всі результати проведених досліджень зберігаються в індивідуальних картах пацієнтів обов’язково в кабінеті інфекційних захворювань, при ВІЛ-інфекції – в сейфі. Тобто доступ до карток має тільки довірений лікар-інфекціоніст.

Результати соціально-значущих інфекцій без спостереження і при диспансерному спостереженні у лікаря.

Багато пацієнтів часто задаються питанням: «Ну а що буде, якщо до лікаря не ходити? Адже інформації в інтернеті багато, коментарів ще більше, здавати аналізи без направлення лікаря можна в будь-яких платних лабораторіях? Для чого витрачати час і з’являтися в поліклініці, де в чергах в основному люди похилого віку?». Пригадується випадок з практики, коли один пацієнт з хронічним гепатитом ніяк не міг знайти час 1 раз в півроку, щоб зайнятися своїм здоров’ям (« Робота, робота, я – незамінний співробітник, без мене все встане!» Вам це знайомо?). З’явився він уже з жовтяницею, при обстеженні виявлені істотні ознаки фиброзирования печінки.

Але ж хронічний вірусний гепатит – це не вирок, на сьогоднішній день гепатити в своїй більшості лікуються, головне своєчасне звернення і вибір правильної тактики при виборі противірусної терапії.

Існує негласне правило: «Чим рідше Ви з’являєтеся у лікаря, тим потужніше буде сюрприз вашої хвороби». Наслідками гепатиту є цироз печінки (розростання сполучної тканини в тканини печінки, тобто її заміщення сполучною тканиною), причому на певній стадії цей процес вже незворотній.

Інша страшний наслідок гепатиту – рак печінки (частіше при хронічному гепатиті В), для діагностики якого регулярно (щорічно) перевіряється в крові онкомаркер – альфафетопротеин – АФП.

Ступінь свідомості ВІЛ-інфікованого пацієнта також залежить від його обізнаності з приводу діагнозу, його проявів і результатів. Прогресування ВІЛ-інфекції з розвитком вираженого імунодефіциту, появою у пацієнта частих гнійно-запальних, грибкових, вірусних захворювань, а тим більше, розвиток стадії СНІД, коли організм не в змозі боротися з інфекцією, має дисциплінувати пацієнта. Регулярні зустрічі з лікарем, динамічне спостереження за вірусним навантаженням, своєчасне призначення противірусної терапії має під собою гарну ефективність в плані прогнозу захворювання.

Соціальна адаптація в суспільстві

На Заході адаптація в суспільстві хворих соціально-значущими інфекціями (в основному це стосується ВІЛ-інфекції) в даний час на високому рівні – пацієнти влаштовуються на роботу, ведуть активний спосіб життя, доступний для стану їх здоров’я, громадська думка не так категорично щодо таких пацієнтів. У нашій країні більшість вважає за краще приховувати не тільки свій діагноз, а й взагалі необхідність регулярного відвідування лікаря. Працевлаштування здійснюється в індивідуальному порядку і в основному на посади, які не потребують оформлення медичної книжки. І зрозуміти пацієнтів можна.

Хворі на хронічні гепатити адаптуються в суспільстві дещо легше. Працевлаштовуються в робочому порядку. При прийомі на роботу в дитячі дошкільні установи (дитячі сади, школи) відмовити можуть тільки при наявність маркерів вірусного гепатиту А і Е, які передаються фекально-оральним шляхом, іншими гепатитами – не можуть. В інших ситуаціях працевлаштування не повинно мати перешкод (якщо немає порушення здоров’я у самого пацієнта).

Профілактика соціально-значущих інфекцій

У сімейних осередках соціально-значущих інфекцій проводиться обстеження всіх членів сім’ї (забирається кров на специфічні обстеження). Хворі повинні мати індивідуальні предмети особистої гігієни (манікюрні і приладдя для гоління, зубні щітки, мочалки, гребінці, рушники та постільну білизну). Знезаражуватися вони повинні індивідуально. Уникати будь-яких контактів в побуті з інфікованою кров’ю хворого (при порізах, саднах, ранах). Профілактика статевого зараження (бар’єрні способи захисту).

При вірусному гепатиті В існує специфічна профілактика (вакцинація), якій повинні піддаватися всі члени сім’ї пацієнта.

При виявленні маркерів гепатитів В і С у медичних працівників тимчасово відсторонюються від роботи тільки гінекологи, хірурги, стоматологи, урологи, операційні та процедурні сестри, які мають порушення цілісності шкірних покривів. В інших випадках медичні працівники працюють з дотриманням правил особистої гігієни (всі маніпуляції проводяться ними в гумових рукавичках).